Хвороба Пейроні (набута кривизна статевого члена)
Викривлення статевого члена, спричинене утворенням фіброзної бляшки в білій оболонці, є більш поширеним, ніж можна подумати. На відміну від зовнішнього вигляду, це не рідкісна проблема — вона зустрічається у значної частини чоловіків, найчастіше після 50 років, хоча може з’явитися і раніше.
Поширеність хвороби Пейроні
Причини та фактори ризику розвитку хвороби Пейроні
Хвороба Пейроні — це складне захворювання, розвиток якого залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Хоча медицина все краще розуміє її перебіг і механізми, досі немає чіткої відповіді на питання, чому у деяких чоловіків утворюються фіброзні бляшки і деформація статевого члена, а в інших — ні.
Причина хвороби Пейроні залишається невідомою. Існує припущення, що в основі проблеми лежать мікротравми білої оболонки, але невідомо, чому в деяких чоловіків вони загоюються без сліду, а в інших призводять до утворення бляшок і викривлення. Також неможливо передбачити, наскільки великою буде бляшка або наскільки сильним буде викривлення.
Фактори ризику
Вважається, що на розвиток захворювання можуть впливати, серед іншого:
Однак неможливо з упевненістю передбачити, у кого і в якій мірі розвинеться викривлення статевого члена.
Діагностика
Під час візиту лікар проведе ретельне опитування, виміряє довжину статевого члена та оцінить розмір і положення пластинки.
Фотографії ерегованого статевого члена (зверху і збоку) набагато корисніші для діагностики, ніж більшість візуалізаційних досліджень.
Такі обстеження, як ультразвукове дослідження пеніса в спокійному стані, магнітно-резонансна томографія або комп’ютерна томографія, в даному випадку не є доречними. Як альтернатива, може бути доцільним провести доплерівське ультразвукове дослідження пеніса в стані штучної ерекції.
Стадії хвороби Пейроні – від болю до деформації
Активна фаза
На першій фазі під час ерекції та статевого акту виникає біль, а також тверде потовщення в статевому члені. У цей період відбувається поступова деформація статевого члена.
Стабільна фаза
Приблизно через 12 місяців бляшка стає твердою і негнучкою, іноді навіть кальцинованою. Статевий член досягає своєї остаточної форми і ступеня викривлення.
У приблизно 13% пацієнтів може відбутися спонтанне поліпшення, але у більшості (52–94%) викривлення зберігається.
Лікування хвороби Пейроні: що потрібно знати
Лікування хвороби Пейроні залежить від її стадії та тяжкості. На початковій стадії воно зосереджується на полегшенні болю та уповільненні змін, тоді як у стабільній фазі можливе хірургічне лікування. Також варто знати, які методи терапії дійсно працюють, а які, незважаючи на свою популярність, не приносять очікуваних результатів.
Лікування на активній стадії
Метою терапії на цій стадії є полегшення болю та уповільнення прогресування захворювання.
Лікування в стабільній фазі
Коли біль вщухає і викривлення не погіршується протягом щонайменше 3 місяців, вважається, що захворювання перейшло в стабільну фазу. На цьому етапі можливе хірургічне лікування.
Враховуються такі фактори:
Метою операції є досягнення функціонального стану пеніса, здатного до статевого акту, – не завжди ідеально прямого або естетично привабливого.
Види хірургічних втручань
Однак слід пам’ятати, що імплантат не подовжує статевий член – він зберігає його довжину з дня процедури, відновлюючи повну функціональність і пряму форму.
Ефективні та неефективні методи лікування
Єдиним препаратом, який виявився ефективним у зменшенні викривлення та розміру бляшок, є колагеназа (з бактерій Clostridium histolyticum) – на даний момент недоступна в Європі. Подібний ефект можна досягти за допомогою інтерферону альфа-2b, введеного внутрішньобляшковим шляхом.
Неефективні методи
